10 травня 2020 року школі виповнилося 90 років від дня заснування. А починалося все у 30-ті роки… Складні та важкі роки, голод і розруха, але всупереч усьому ніщо не завадило владі думати про майбутнє і насамперед про дітей.
«… Витяг з протоколу № 44 засідання Президії Іллічівської райради від 10 травня 1930 року:
Обговорювали: про музичну трудшколу (товариства ГОФФ)
Постановили: ураховуючи, що в районі є велика потреба у музичній школі, запропонувати інспектурі Наросвіти та секції Наросвіти при розробці загального плану розгортання мережі на майбутній рік ураховуючи потребу в Музичній Трудшколі та взяття такої на місцевий бюджет».
Так у будинку № 47 по вул. Хворостина (нині Прохоровській) у самому серці Молдованки відкрилася музична школа №3. 1. На цю адресу нас можна знайти і сьогодні!
У 30-ті, грізні 40-ті роки школа навчала дітей, ростила таланти, у ній працювали викладачі, які пройшли Велику Вітчизняну війну. Школа не просто існувала ці роки, вона вписала свою сторінку до Історії музичного життя Одеси. Немає жодної музичної школи, жодного музичного навчального закладу у місті де б не працювали наші випускники.
Вам буде цікаво дізнатися, що найталановитіші діти Одеси виховувалися педагогами нашої школи: Олена Давидівна Красотова виховала сина – композитора Олександра Красотова, а подружжя Шавруков – піаністка Ірина Павлівна та баяніст Леонід Степанович виростили диригента Камерного оркестру Людмилу Шаврук, яка зараз живе у м.Ризі (Латвія), а працює по всьому світу. Катерина Михайлівна Глушаніна виховала кандидата наук, доцента Одеської консерваторії ім. А.В.Нежданової Рудольфа Болховського. І цей список можна довго продовжувати.
Починаючи з 50-х років, історія нашої школи відома людьми, які живуть з нами сьогодні в Одесі і далеко за її межами. Давайте згадаємо тих, хто створив славу та добре ім’я Дитячої музичної школи №3.
Кінець війни, що відкрилася вже з 1944 року, школу очолила директор Світухіна Олена, а слідом за нею з 1954 р. протягом 20 років директором була Качієва Олена Миколаївна, а її заступником з навчальної роботи – Семаніна-Глоба Євгенія Миронівна. Ціла плеяда талановитих музикантів-виконавців та педагогів працювали в школі «за Качієвої»: це Фельдман-Окс Поліна, Штеренберг Белла, Гольдштейн Флора, Зельцер Ціля, Бабин Алла, Алексєєва Людмила, Речестер Ірина, Баркаган Поліна, Мігаль Жанна, Яна, Гонтар Бенціон, Площанський Йосип, Соколівська Тетяна, Єременко Надія, Смоленська Валентина, Дрогіна Ірина, Ульяш Людмила, Типоровська Валентина, Стамотаки Алла, Сомова Ірина, Коробченко Лідія, Руденко Наталія, Щегульцова Тамара, Юдицька Лариса. Починали свою педагогічну діяльність професора консерваторії ім. А.В.Нежданової Каліо Мюльберг, Гарій Орел, Валентин Риков…
Закінчили школу, а потім у різний час повернулися працювати в ній Вилокін Олександр, Еммануїлова Ольга, Ярчук Світлана, року, доктор мистецтвознавства, колишній проректор з наукової роботи Одеської держконсерваторії ім. А.В.Нежданової до 2000 року – Ровенко Олександр Іванович.
Слідом за Качієвою з 1974 року школу очолив Торжинський Микола Олексійович. З Торжинським прийшли до школи: Єрьоменко Микола, Єрмилова Людмила, Покровська Галина, Комарницька Ірина, Меляєва Тетяна, Комаров Геннадій, Березницька Марина…
У цей час учнівські творчі колективи та окремі виконавці-учні ставали лауреатами міських, обласних конкурсів. Тоді про участь у міжнародних конкурсах навіть не мріяли! Для того, щоб вступити до школи, потрібно було витримати конкурсні прослуховування в три тури.
Школа будувалася, ремонтувалася, пережила пожежу, знову ремонтувалася, загалом жила насиченим, творчим життям.
На зміну Торжинському в 1981 році прийшов новий директор-Арапов Леонід Володимирович. «При Арапові» школа заблищала новим напрямом традиційно класичного навчання учнів. У музичній школі було відкрито естрадне відділення.
До школи прийшли молоді талановиті музиканти: Левітін Леонід, лауреат міжнародних конкурсів Арапов Ігор молодший.
Прекрасний дитячий ВІА “ІСКОРКИ” з успіхом виступав на найкращих концертних майданчиках міста, для нього держава шила костюми, купувала музичні інструменти. Викладачі їздили у відрядження вивчення досвіду роботи естрадних відділень у Прибалтиці, Ленінграді.
Слідом за Араповим у 1986 році школу очолила талановитий музикант, прекрасна жінка-Гульчак Тамара Сергіївна.
У країні почався час “великих змін”, період перебудови, скорочення фінансування, але школа свято зберігала традиції в навчанні та вихованні підростаючого покоління, пам’ятаючи, що ми відповідаємо за музичну долю кожної дитини, яка прийшла до школи. «Прі Гульчак» у школі відкрилося хорове відділення, традиційно активно працювали викладачі-струнники: 100 скрипок Одеси – це наш викладач Гонтар, найкращий ансамбль кларнетистів – це наш викладач Вилокін, найкращий хоровий колектив – це наш викладач Науменко і так можна продовжувати та продовжувати. ..
На зміну Тамарі Сергіївні у серпні 1994 року прийшла випускниця школи, яка так і не спромоглася назавжди попрощатися з нею, прийшла залишивши адміністративну роботу в управлінні культури облдержадміністрації, це нинішній директор Тихонова Олена Петрівна.
Почався новий етап життя школи. Етап “великого ремонту, що постійно йде”. Щороку знаменується новими директорськими «фантазіями»: то новий дах, то нове опалення, то нові вікна та двері, то замість учительської малий зал, а замість комори кабінет… Замість дворового підсобного приміщення студія звукозапису, замість філії бібліотеки новий навчальний корпус із п’яти класів та хореографічного залу (в результаті 4-х літніх судових розглядів із «благодійним» фондом), замість швейного цеху клас ударних інструментів… тощо.
У 1998 році сталося злиття двох музичних шкіл №3 та №14 Іллічівського (нині Малиновського) району в одну, в результаті на Ленселище (мікрорайон Приображенський) з’явилася філія ДМШ-3, в якій також зроблено ремонт! З дня заснування ДМШ №14 на філії працюють Дашкевич Тамара, Мефодівська Людмила, Васильєва Тетяна, Шалагіна Світлана, Науменко Тетяна.
Але нехай у вас не складається враження, ніби директор – будівельник! Це друга професія, що купується – свого роду хобі. Наш директор – це: талановита молодь, яка прийшла до школи – Лапейко Тетяна, Рух Вадим, Рожко Ольга, Кабур Людмила, Гаврилюк Світлана, Деменкова Олена, Смирнова Світлана, Непам’ятна Станіслава, Аршинова Ірина, Аветисьян Юлія, Васильченко Антон , Парада Ігор, Куцов Дмитро, Комаров Олексій, Перепічко Світлана, Краузе Олена, Яценко Олена, Григоренко Олена, Юрченко Сергій, Дембіцький Роман, Лицовський Олег, Собченко Валентина, Льовінчинська Антоніна, Поярелева Олена, Негрескул Надія, Мукерія Анна, Рало Неллі, Челишева Яна, Долгієр Владислав, Лаврушина Марія, Юдицька Юлія та не дуже молодь – Радзиховський Анатолій, Чала Олена, Величко Ірина, Катрухін Юрій, Сіказан Валерій, Петелько Юрій, Рало Олексій, Голдінова Маргарита, Сулімова Олена…
Наш директор – це вперше в Україні відкрите естрадне відділення та навчання дітей на синтезаторах фірми “Уаmаhа”, це підготовче відділення для дітей з 3-х років, це відкрите фольклорне відділення та нове хорове відділення, клас хореографії, клас образотворчих мистецтв та клас ударних інструментів.
Це студія звукозапису, авторські методики викладачів, науково-практичні конференції, шкільні конкурси: народних інструментів «Весняний передзвін, юних піаністів «Стрімкі пасажі»; муніципальний конкурс юних концертмейстерів “КонцКлас!”; міжнародний конкурс виконавців на ударних інструментах «Одесса percussion fest» та міжнародний конкурс клавірної музики «Всесвіт Й.С.Баха», цей сайт та багато іншого.
А хто ж поєднував усіх перелічених директорів?
Це незмінний заступник з навчальної роботи ДМШ-3 Качурець Георгій Георгійович, який працював при всіх директорах. На жаль, його сьогодні немає з нами, він пішов з життя в 2007 році. Професіонал, який виховав жодне покоління завучої області. Їм навіть, у співавторстві, як він скромно підкреслював, написані Республіканські Навчальні плани.
А чи знаєте ви, що ті журнали, які всі викладачі із душевним трепетом заповнюють щодня – це була його робота? Але це ще не все. Про його творчий потенціал усі могли судити не лише з численних грамот: Великого театру, Спілки композиторів, Міністерств та відомств, а й з звучання зведеного ансамблю скрипалів викладачів музичних шкіл міста.
Йому на зміну прийшла нинішній заступник директора з навчально-виховної роботи Деменкова Олена Василівна. Прекрасний музикант, чудовий викладач, який виховав жодне покоління учнів-лауреатів різноманітних конкурсів, чудовий керівник, схильний бачити у кожному освітяні лише найкращі якості.
Школа зобов’язала своїм народженням Іллічівському (нині Малиновському) району, ми з’явилися ні де-небудь, а на Молдаванці!
У всьому світі Одеса відома як Молдаванка та Пересип, як вул.Дерибасівська та Дюк де Рішельє, а не, скажімо, Київський район – чудовий район новобудов.
Ні для кого ні секрет, що все найкраще ми передаємо з рук в руки… Правильно, і найкращих випускників та найкращих викладачів ми передаємо до Одеського державного коледжу культури та мистецтв імені К.Ф.Данькевича та Одеської державної музичної Академії ім.А.В. Нежданової.
Там сьогодні працює багато наших випускників.
Але найвідоміший випускник нашої школи – це Віталій Грачов, який закінчив нашу школу за класом акордеону і тепер виступає під псевдонімом “ВІТАС”.
Впевнена, що багато гідних імен не названо в цьому короткому огляді, і щоб доповнити історію нашої школи – писатимемо її разом.
Я запрошую всіх бажаючих поділитись своїми спогадами, цікавими подіями, пов’язаними зі школою на сторінках нашого сайту.
Це буде правильно, адже ми багаті на свою пам’ять, а справами спрямовані в майбутнє.
О.Тихонова